Лаоський танець, маски та кхаен

Національний епос на сцені

«Пхра Лак Пхра Рам» — національний епос лаоського народу, адаптація давньоіндійської «Рамаяни». У Лаосі він втратив зв'язок з індуїзмом і вважається джатакою — розповіддю про одне з попередніх життів Будди. Він лежить в основі танцю й драми, пісні, живопису, скульптури, релігійних текстів і рукописів. Через свої буддійські елементи він утверджує лаоські уявлення про мораль і карму.

Танцювальна драма при дворі

Лаоська культура завжди була усною та візуальною, і усні перекази часто кодифікувалися королівськими дворами у вишукані танцювальні драми. Великий вплив на танець справили кхмерська, тайська й навіть яванська культури, додавши легкий місцевий колорит. Сцени у виконанні придворних танцівників показували на святкуваннях лаоського Нового року та інших буддійських свят, і саме тому епос знайоміший лаоській публіці, ніж будь-яка окрема постановка. У назві епосу «Пхра Лак» стоїть першим, і досвідчені танцівники Луангпхабангу кажуть, що це — знак пошани до його добровільної допомоги Пхра Раму.

Королівські танцівники

Фотографія, зроблена у 1957 році, показує молодих придворних танцівниць у церемоніальному вбранні, з високими загостреними коронами та парчею. У підписі до неї зазначено, що придворні танцівниці традиційно походять із села Ban Phanom, поблизу аеропорту Луангпхабангу. Фотографія нагадує, що придворний танець у Луангпхабангу мав свої родини та села задовго до того, як потрапив на театральну сцену. Фотографія походить із колекції бібліотеки Університету Вісконсину і перебуває в суспільному надбанні.

Маски на Лаоський Новий рік

Лаоський Новий рік припадає на середину квітня, а святкування в таких містах, як Луангпхабанг, може тривати понад тиждень. Парад там включає виконавців у золотих коронах і розписаних масках. Воду використовують для очищення осель і зображень Будди та для благословення ченців, а молодші спершу ллють її старшим. Фестиваль — найкращий час, щоб побачити маски й костюми на вулиці, а не на сцені. Лаоський Новий рік відзначають у квітні, найспекотнішому місяці року в Лаосі.

Кхен

Кхен — це язичковий губний орган із Лаосу. Його бамбукові трубки з'єднані з невеликою камерою з твердої деревини, в яку гравець дме. Це національний інструмент Лаосу, і його музика є невід'ємною частиною лаоського життя, що зміцнює родинні та суспільні зв'язки. Він часто супроводжує спів мор лам. У 2017 році ЮНЕСКО внесла кхен до списку як музику кхен лаоського народу.

Де сяє Світло Будди

Світло Будди — це сценічне шоу танцю, музики, драми, світла та образів, що спирається на буддійську класику, лаоський фольклор і нематеріальну культурну спадщину. Це дещо інше, ніж класичний епос, і воно додає до сцени світло та образи. Власна музика шоу не описана докладно, тож не очікуйте якогось конкретного інструмента. Путівник із бронювання охоплює квитки.

Читати далі: Шоу «Buddha's Light»: квитки та зони

Де побачити епос

Wikivoyage згадує Королівський балетний театр у Луангпхабангу, який у визначені вечори тижня ставить одну частину Phra Lak Phra Ram. Актуальні дати перевіряйте в афіші самого театру. Щоб побачити фестивальну форму епосу, обирайте Лаоський Новий рік у квітні. Відвідувач із двома вечорами міг би присвятити по одному кожній виставі, адже ці дві постановки — різні види сценічної роботи.

• Світло Будди: буддійське вчення зі світлом та образами.
• Королівський балетний театр: частина лаоського епосу в танці.